ОНИ СРАЖАЛИСЬ ЗА РОДИНУ

Но победили французы. Хотя поначалу их оборона трещала, они не дрогнули и, что называется, выгрызли результат.  Кто-то может сказать, что к ним благоволил судья. Возможно. Но, как известно, везет тому, кто везет.

По большому счету, французы победили потому, что сражались на Родине. А дома и стены помогают.

Фантастический матч. Достойный финала. Достойный быть назиданием нашим «мастерам» кожаного мяча.

Полагаю, что для наших любителей футбола, как наиболее массового зрелища, он хотя бы немножко очистил украинскую токсичную атмосферу.

Будем ждать финала и надеяться, что на нем будет яркая игра без того прагматизма и расчета, которые проникают в футбол и сделали некоторые игры рационально-пресными. 

Інші статті: 

«ПІРРОВА ПЕРЕМОГА». ПО-УКРАЇНСЬКИ.

ОПАСНАЯ ЭКВИЛИБРИСТИКА УКРАИНСКОЙ ВЛАСТИ

ІРРАЦІОНАЛЬНІСТЬ РІШЕНЬ

ВСЕ ЗАКОНОМІРНО. ДИВА НЕ СТАЛОСЯ.

Попри бадьорі заяви організаторів та очільників українського футболу. І, зокрема, демонстрації чергового «нападу патріотизму» у ВР.

Треба ще вміти за величезні кошти продемонструвати на футбольному полі таку безпомічність та безпорадність, відсутність елементарних професійних навичок. Знайомий сьогодні вранці мені розповів: його літня мати, дивлячись цей матч, не могла збагнути, чому футболісти увесь час відпасовували м’яча П’ятову, навіть від воріт суперника. Відповідь очевидна – не знали, що з ним робити, відпрацьовували номер.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: ПОСТАВИТЬ МОЗГИ НА СЛУЖБУ СТРАНЕ

Україна та люди, які вже тривалий час живуть у стані стресу та депресії, потребують бодай якогось позитиву. Його обіцяли. Але як казав класик: маємо, що маємо.

Зрештою, іншого й бути не могло:

- масовий футбол в Україні вбито. Утім, як і взагалі спорт та масову фізичну культуру, їх інфраструктуру;

- до останку «проїли» та зруйнували закладене у попередній, радянський період;

- чемпіонату фактично немає; все заздалегідь є визначеним і очевидним, не рахуючи окремих нюансів.

- бал у спорті правлять діловари та політичні призначенці.

Тепер залишається лише тішитися (а декому навіть радіти) тим, що росіяни не набагато кращі за нас та робити закиди полякам, що зіграли не так і не підіграли нам.

Прикро, але все закономірно.

Вчора України не було на полі. Наша збірна переважно запам’яталася активністю напередодні зустрічі, обіцяючи атакувальний футбол, балачками про власну перевагу в класі, необхідну перемогу та ін. У грі все було інакше – безвольно, бездумно, безхребетно. Не допомогли й наші флангові «зірки», яких з легкістю перекрили «посередні» ірландці.

Взагалі штучна звеличеність цих зірок, а насправді посередностей з   непомірними амбіціями, розпущеністю та вседозволеністю, що не так давно було продемонстровано у внутрішньому чемпіонаті, ставка на легіонерів – це та інше є складниками нашої ганьби на Євро-2016. Ці, з дозволу сказати, «дитячі пустощі» - віддзеркалення загального стану українського футболу.

Не було особливого оптимізму й після гри з Німеччиною. Ситуативні успіхи в тій грі були в основному результатом хаотичних дій та запобіжником від критики працювала безапеляційна обставина – чемпіони світу. Як сказав Фоменко: «машина є машина». До чого ж тоді взагалі участь у подібних форумах?

Час робити радикальні висновки. Чи знову все обмежиться балачками!?

Інші статті: 

САВЧЕНКО ЯК НОВА ПОЛІТИЧНА РЕАЛЬНІСТЬ

НЕПРАВИЛЬНАЯ ОРИЕНТАЦИЯ УКРАИНЫ

ПОСТАВИТЬ МОЗГИ НА СЛУЖБУ СТРАНЕ

БУТИ ЛЮДИНОЮ!

Улюблений вид спорту мільйонів – футбол – в українському виконанні все більше розчаровує і навіть обурює. І не лише рівнем організації чемпіонату, майстерності футболістів. Це ще півбіди, яку традиційно можна списувати у тому числі на внутрішні проблеми в країні, як це повсюдно зараз роблять. А насамперед поведінкою футболістів, від яких у свою чергу не відстають фанати. Принаймні їх екзальтовано-хуліганська частина. А паршива вівця, як відомо… Апогеєм такої виключно нахабної поведінки та наплювацького ставлення до вболівальників й країни загалом став заключний момент матчу Шахтар-Динамо К.
Списати те, що відбулося на емоції, аж ніяк не можна. Хоча б вже з огляду на коментарства футболістів після поєдинку, коли здавалося б навіть така негідна поведінка мала б поступатися розуму.
Просто сутність та убогість душі й серця вилізла на поверхню насамперед у тих, хто уявив себе великими майстрами. Відбулася демонстрація того, що ці герої собою являють, їх справжнього змісту, їх справжньої ціни. Яка у базарний день ламаного гроша не варта…
Вражає й те, що замість принципової оцінки такого ганебного неподобства почали вдаватися до пошуку сумнівних виправдань, аргументів для одних і знеславлення інших. Підвели під це політику. І пішло й поїхало…
Все йшло до того, що подібне мало статися.
Пора вже декого з розбещених зірок опустити на землю. Хоча б придивитися, яка формально у них зарплата і як реально вони живуть. Запропонувати подати декларації, а то й мобілізувати в ЗС, щоб реально послужили країні. Принаймні треба поставити такі питання у практичній площині. Це аж ніяк не було б зайвим перед Євро-2016, на якому «недільні герої» мають захищати честь України. Маю великі сумніви, що вони розуміють, що таке людська честь і гідність. Куди їм вже до розуміння такого поняття, як «честь держави».
Знаю багатьох колишніх футболістів вищого рівня. Нинішнім зіркам далеко до них в усьому.
До речі, двічі на тиждень з деякими з них (Чанов, Ковалець, Хлус) граємо в футбол. Так це ж Люди! Саме ця людяність та порядність спонукали мене відмовитися від наміру – зав’язати з футболом після 60 років. Останній поєдинок був в суботу 30.04. Зіграли внічию – 10:10. 5 м’ячів записав на свій рахунок. Емоції на наших поєдинках не менш бурхливі, але й взаємоповага не на меншому рівні.
Справжня людина в усьому і завжди повинна залишатися людиною – у великому і дрібному. Нікчемна людина – нікчемна в усьому: навіть у дрібному.