Отже,
поневіряння для Савченко, а заодно Александрова і Єрофєєва, закінчилися.
П.Порошенко
отримав можливість вписати це як перемогу в свій актив двох років
президентства.
В.Путін –
додатковий аргумент для лідерів Німеччини та Франції (мабуть і США), що Україна
повинна демонструвати свої кроки з виконання Мінських угод.
Українські
політики – нагору демонструвати славослів’я безпосередньо Савченко. Особливо з
відчуттям того, що деякі з них отримали на свою голову додаткову проблему,
загрозу своєму лідерству. Для них вигідно було боротися за неї на відстані і
вони воліли б, щоб вона залишалася в Росії надовго. Вже зараз пітніють долоні у
тих, хто хоче першим добігти до Савченко з поцілунками. Як тут не згадати
вичавлено-радісне голосіння Яценюка: Юля, Юля…
За майже два
роки Савченко стала міжнародно визнаною фігурою, поставлена на рівень перших
українських політиків і тепер приречена на політичне сходження. Просто перше чи
друге місце в партійному списку – це вже не для неї. Особливо з врахуванням
тотальної недовіри людей до державної влади та її носіїв.
Слід очікувати
нові політичні конфігурації та сценарії. Звісно, з вже традиційно українським
результатом. Але це буде згодом…
Поки що
відповідна атмосфера зустрічі Савченко в Борисполі. Є над чим думати… Усім.
Комментариев нет:
Отправить комментарий