ДЛЯ ТИХ, ХТО ДУМАЄ. ОСОБЛИВО СЬОГОДНІ.

У відомій повісті Л.Толстого «Смерть Івана Ілліча» (1886 рік) успішний юрист і суддя у 45-річному віці усвідомив, що починає помирати. Наближення неминучої смерті спонукає його до осмислення життя:

-                      суворо виконував те, що вважав своїм обов’язком, а за свій обов’язок він приймав все те, що приймала за обов’язок панівна верхівка;

-                      маючи чудову роботу і гарну репутацію, його стосунки у шлюбі були досить проходними, однак вважав, що це нормально;

-                      найніжніші його спомини пов’язані з дитинством і менш вартісним виглядає для нього доросле життя;

-                      роками дбав лише про гроші, а тепер кар’єрні перемоги здаються далеко не такими значущими;

-                      він запитує себе: «Можливо, я жив не так, як треба?». І відчуває, що жив наче «камінь, що летить униз з прискоренням». Усвідомив, що «його служба, і устрій його життя, і його родина, і ці інтереси суспільства і служби, - усе це могло бути не тим. Він спробував захистити усе це перед собою. І раптом відчув усю слабкість того, що він захищає. І захищати не було чого».

Якщо бути відвертим, багато хто з нас бачить і розуміє, що те, як зараз організовує країну влада, прирікає більшість людей на неповноцінне життя, на безбарвне існування. Що усе це – не те.

Проте на відміну від героя повісті, ми зрештою маємо можливість виправити ситуацію.

Питання лише в тому, чи готові до цього, а чи притерпілися до того, що процеси в Україні розвиваються від поганого до гіршого. Не випадково ж країну поставили на конвеєр святкування її поразок.

Інші статті: 

МИ СВЯТІ, А ХТО В ЦЕ НЕ ВІРИТЬ – НАШІ ВОРОГИ

СЛАДКА, ПОРОЙ, БЫВАЕТ ЛЕСТЬ, ГЛУПЕЦ ГОТОВ С НЕЙ НА КОЛ СЕСТЬ

ОПАСНАЯ ЭКВИЛИБРИСТИКА УКРАИНСКОЙ ВЛАСТИ

В ПРОШЛОМ СТРАНОЙ ШАГАЛ КОММУНИЗМ, В НАСТОЯЩЕМ - ЕГО ОППОНЕНТ – ДЕКОММУНИЗАЦИЯ

«Мы проанализировали свое недавнее прошлое. О, мы очень хорошо  изучили почти каждый момент за последние два года. Многие же не только изучили,  но и прокляли. Настоящее перед нашими глазами. Оно  таково,  что  глаза  эти  хочется закрыть. Не видеть!» (Булгаков. Грядущие перспективы).

В прошлом страной шагал коммунизм, в настоящем - его оппонент – декоммунизация. Из чего следует, что мы не усвоили уроков истории и не сделали соответствующие, необходимые выводы. Сражаясь с прошлым, мы повторяем его ошибки в настоящем. Такая политика обрекает страну на движение по замкнутой кольцевой, без шанса на будущее. Кроме того, способствует еще большей деконсолидации общества.

По всей стране руками молодых людей, которые сто лет назад назвали бы себя движущей силой пролетариата, сегодня, с характерным их юному возрасту буйством, уничтожается любое напоминание о неизвестном и далеком им прошлом. Ломаются памятники, переименовываются города, улицы, проспекты и т.д.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: БІЛЬШОВИЗМ НАВИВОРІТ

Раньше на каждый населенный пункт шла разнарядка иметь улицу Ленина, сегодня, следуя логике проводимой политике, эти улицы будут носить имя Степана Бандеры, что провоцирует неоднозначную реакцию как в самой стране так и за ее пределами. К примеру, поспешное переименование Московского проспекта в столице в проспект Степана Бандеры, якобы по горячему желанию общества, вызвало волну осуждения и негодования в соседней Польше, где отношение к лидеру ОУН крайне негативное. А у нас – неоднозначное. Другой яркий пример - истерия с переименованием аэропорта Борисполь. Кто вообще счел этот процесс востребованным? Видимо желание подразнить восточного соседа, в очередной раз повергло здравый смысл.

Все эти переименования непросто смена  табличек, особенно для страны, в которой все официальные визиты первых лиц подвязаны под прошение очередных кредитов. Это требует колоссальных материальных затрат. И можно не сомневаться, все они, слоем очередных издержек, лягут на плечи измученных украинцев. Об этом, кстати, уже ведутся разговоры на уровне правительства.

Нужно понимать, что за ширмой процесса декоммунизации идет попытка сокрытия  очевидных и острых проблем государства.

Мстить истории, значит жить прошлым. К сожалению, власть, не желая этого понимать, опасаясь быть сломанной вихрем ура-патриотизма, действует в ущерб своему народу и стране.

Большевизм наоборот – не самая подходящая политика для Украины с учетом ее нынешнего состояния.

Інші статті: 

«ЧТО ВСПОМИНАТЬ, МЕРТВЫХ С ПОГОСТА НЕ НОСЯТ» (И.Бунин, «Темные аллеи»)

НЕПРАВИЛЬНАЯ ОРИЕНТАЦИЯ УКРАИНЫ

ОПАСНАЯ ЭКВИЛИБРИСТИКА УКРАИНСКОЙ ВЛАСТИ