На додаток до
зганяння людей в об’єднані громади, їх накрили ще й масовою епідемією
перейменувань населених пунктів, вулиць, провулків і проїздів, поваленням
пам’ятників радянської доби. Звісно, відповідно до законодавства про декомунізацію.
Такі дії на
фоні тотального невдоволення ситуацією в країни у багатьох викликають
несприйняття та спротив. Розцінюється як намагання витравити з людей пам'ять.
Провідники цього дійства мають свою мотивацію: не станемо жити краще, якщо
залишатиметься минуле у вигляді ідолів комунізму у назвах та монументах.
Але, по-перше,
у багатьох випадках заміна відбувається на нових ідолів і не на засадах майбутнього.
Часто-густо без прив’язки до історії, без врахуванням думки краєзнавців.
По-друге, політична кон’юнктура знову бере гору, втілюються політичні
уподобання, дії на догоду моменту, щоб не запідозрили в нелояльності до
нинішнього політрозкладу. Маємо ту ж
більшовицьку практику, але навиворіт. По-третє, ніхто не переймається тим, в
яку суму обійдеться країні ця одномоментна акція. І йдеться не про таблички. Це
ж і входження в глобальний інформаційно-навігаційний простір, необхідність
переутвердження усіх документів, банківських реквізитів, печаток, друку нових
атласів, путівників. І багато чого іншого. Увесь обсяг роботи і затрат ніхто не
обраховував і, гадаю, навіть не уявляє. А це сотні й сотні мільйонів.
Нарешті, такі
кавалерійські наскоки лише утворюють нові лінії розколів і розсварення
суспільства. Така, з дозволу сказати, консолідація силоміць – це нові розлами.
Місцеві вожчики, які хизуються своєю рішучістю у цьому плані, лише демонструють
свій рівень відповідальності. Точніше – її відсутність.
Така ситуація
означає, що в майбутньому приречені на нову хвилю перейменувань та перелицьовувань.
Якщо дотепер чи не в кожному населеному пункті була вулиця Леніна, то зараз –
С.Бандери. Ні, щоб поцікавитися історією, покопатися в архівах. І повертатися
вже до історичних назв, остаточно й назавжди.
Коли вже
будемо осягати свої корені? І як бути з людьми, які не сприймають таких новацій
з кондачка? Що їм, в черговий раз втертися? Втертися можна, і не таке
переживали, а те, що країну такою непродуманістю і поквапливістю зривають з
якоря такої-сякої стабільності – це дуже погано.
Комментариев нет:
Отправить комментарий