ДЛЯ ТИХ, ХТО ДУМАЄ. ОСОБЛИВО СЬОГОДНІ.

У відомій повісті Л.Толстого «Смерть Івана Ілліча» (1886 рік) успішний юрист і суддя у 45-річному віці усвідомив, що починає помирати. Наближення неминучої смерті спонукає його до осмислення життя:

-                      суворо виконував те, що вважав своїм обов’язком, а за свій обов’язок він приймав все те, що приймала за обов’язок панівна верхівка;

-                      маючи чудову роботу і гарну репутацію, його стосунки у шлюбі були досить проходними, однак вважав, що це нормально;

-                      найніжніші його спомини пов’язані з дитинством і менш вартісним виглядає для нього доросле життя;

-                      роками дбав лише про гроші, а тепер кар’єрні перемоги здаються далеко не такими значущими;

-                      він запитує себе: «Можливо, я жив не так, як треба?». І відчуває, що жив наче «камінь, що летить униз з прискоренням». Усвідомив, що «його служба, і устрій його життя, і його родина, і ці інтереси суспільства і служби, - усе це могло бути не тим. Він спробував захистити усе це перед собою. І раптом відчув усю слабкість того, що він захищає. І захищати не було чого».

Якщо бути відвертим, багато хто з нас бачить і розуміє, що те, як зараз організовує країну влада, прирікає більшість людей на неповноцінне життя, на безбарвне існування. Що усе це – не те.

Проте на відміну від героя повісті, ми зрештою маємо можливість виправити ситуацію.

Питання лише в тому, чи готові до цього, а чи притерпілися до того, що процеси в Україні розвиваються від поганого до гіршого. Не випадково ж країну поставили на конвеєр святкування її поразок.

Інші статті: 

МИ СВЯТІ, А ХТО В ЦЕ НЕ ВІРИТЬ – НАШІ ВОРОГИ

СЛАДКА, ПОРОЙ, БЫВАЕТ ЛЕСТЬ, ГЛУПЕЦ ГОТОВ С НЕЙ НА КОЛ СЕСТЬ

ОПАСНАЯ ЭКВИЛИБРИСТИКА УКРАИНСКОЙ ВЛАСТИ