ЗАКІНЧЕНІ ОПТИМІСТИ

Як українцям, проблема виживання для яких набуває з кожним днем все складніших геометричних форм, сприймати «високі» слова про зростання економіки? Люди все ніяк не второпають, у чому ж виявляється це зростання і як його відчути. А звертатися до порожньої п’ятничної парламентської зали,  звітувати у такий спосіб про успіхи можна хоч кожного дня, - жодних ризиків бути незрозумілим чи непочутим. Звісно, що особливо зараз кожне слово представників влади потрібно синхронізувати з прийдешніми виборами. На жаль, вони не убезпечать людей від чергового пограбунку у вигляді підняття тарифів. Адже економіка настільки швидко «зростає», що без чергового траншу МВФ вона не впорається із такими темпами.  

Ось чому вже заздалегідь застерігають, що нашій економіці, з її «очевидними», але не для усіх, успіхами, можуть завадити кредитні зобов’язання, які дуже складно виконувати власноруч. Що це: визнання власної неспроможності чи невдалий передвиборчий хід. Запитання: де ви були і чим керувалися, коли вітали країну з найкращим Міністром фінансів усіх часів Н.Яресько, яка продовжує зараз «творити» економічні дива в інших країнах ?!

Немає сенсу чекати бодай якоїсь об’єктивної відповіді від нинішніх керманичів щодо результатів їх керування за останніх чотири роки, оскільки вони запрограмовано одразу роблять екскурс в історію, валять все на попередню і звісно ж злочинну владу. 

Інші статті: 

ДУШУ Й ТІЛО МИ ПОЛОЖИМ. ЧИЇ? СВОЇ ЧИ НАРОДУ?

БЕЗПРИНЦИПНИЙ ЧАС ЧИ БЕЗГЛУЗДІ ПОЛІТИКИ? ТРЕБА ПОЧАТИ ДУМАТИ!

ПОВТОРЕННЯ ІСТОРІЇ. ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ?

ОПТИМІЗМ І РЕАЛІЗМ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ САМІТУ УКРАЇНА-ЄС

Українська влада самоутверджується як підліток: намагається робити вигляд, що вона сильніша, ніж є насправді. І майже не приховує невдоволення, коли їй висловлюють претензії, поради і застереження.

         Останній приклад цьому - саміт Україна-ЄС, результати якого викладені у відповідній заяві.

         Нагадаємо, що це вже 20-й такий захід. Відмінності їх полягають здебільшого у модернізованій реториці на злобу дня.

         Судячи із заяви, європейська перспектива України залишатиметься у межах «інклюзивності Східного партнерства». Щоб було зрозуміло, що це означає, скажу: Україну й надалі будуть тримати у «передпокої» ЄС. По нашому – у сінях.

         Мовляв, для вас достатньо й того, що європейські прагнення України та європейський вибір вже закріплено в Угоді про асоціацію.

         Решта – вже традиційні нагадування й приписи.

         Зокрема, 1 млрд євро допомоги буде надано в залежності від «прогресу реформ».

         Мирне розв’язання конфлікту на Сході однозначно прив’язується до повної імплементації Мінських домовленостей усіма сторонами. Звісно, з прив’язкою до цього Росії.

         Чимало пишних слів про результати реформ, які пестять слух влади, але далекі від реального самопочуття українського суспільства, понад 80% якого впевнене, що Україна розвивається у неправильному напрямку. ЄС помітив успіх там, від чого українці найбільше потерпають – пенсії, охорона здоров’я і т.п.

         Отже, українську владу розуміє тільки начальство ЄС, а власний народ не втямить, що його ощасливлюють. Мабуть, вона рухається такими швидкими темпами до «світлого майбутнього», що люди приречено відстають…

Інші статті: 

МИ СВЯТІ, А ХТО В ЦЕ НЕ ВІРИТЬ – НАШІ ВОРОГИ

СЛАДКА, ПОРОЙ, БЫВАЕТ ЛЕСТЬ, ГЛУПЕЦ ГОТОВ С НЕЙ НА КОЛ СЕСТЬ

ОПАСНАЯ ЭКВИЛИБРИСТИКА УКРАИНСКОЙ ВЛАСТИ

ВІДЧАЙ ВІД ПРОПОНОВАНОГО ВИБОРУ

До президентських виборів менше року і ми з кожним днем все сильніше відчуваємо їх наближення. Країну знов вбирають в профілі і кольори «улюблених» діячів, а їх численні мобільні наметові представництва знову «прикрашають» виходи зі станцій метро та зупинки громадського транспорту, пропонуючи нав’язливий сервіс і консультацію у вирішені будь-яких ваших проблем. Звісно, що тривалість такої безоплатної допомоги має свої сезонні обмеження – обличчям до людей лише на час виборчих перегонів. І в цьому немає нічого унікального, подібна практика широко розповсюджена в будь-якій країні. Різниця лише у висоті гри та межах лицемірства.

Українці ж у невизначеності через брак вибору та й саме перебір браку в особистих якостях кандидатів. Вони всі наче пропонують якісь програми, ствердно говорять, що в них є чітке бачення розвитку країни, а по суті, все зводиться до кількості зовнішньої та внутрішньої реклами. І жоден не дає відповіді на два корозійні для держави питання: закінчення війни та наведення ладу в країні. І це не лише від незнання рішень, скоріше від остраху втратити частину електорату, який  може сприйняти тверезі рішення за непатріотичність або зраду.

Відтак, підіграють і грають, щоб сподобатися усім й відразу.

І водночас ніхто не замислюється над тим, а що буде завтра від нав’язуваного «асортименту» вибору. Мабуть, спрацьовує одвічно наше: гірше вже бути не може… Відповідно голосуємо не «За», а проти того, що є сьогодні.

І так завжди.   

ІНІЦІАТИВУ У ВЛАДІ ОСТАТОЧНО ПЕРЕХОПИЛИ ПОЛІТИЧНА ШПАНА І КРАСНОМОВНІ АВАНТЮРИСТИ

Щовівторка, у сесійні дні представники депутатських утворень заходяться криком про народні та державні біди. Вигукування гасел подається за твердість позиції, а надмірна безапеляційність суджень – за народні вимоги.
Рішення ж приймаються протилежного характеру, на догоду МВФ, якого, судячи з усього, цікавить територія, бажано без людей.
Деякі з цих «солов’їв» чимось нагадують самовдоволених відгодованих підсвинків: вереску багато, шерсті – мало. Рішучі й швидкі, але з малим розумом, як молоді бички, які зносять все на своєму шляху. Готові розтоптати усіх, в тому числі людей, бо, перефразовуючи Осипа Мандельштама, живуть не відчуваючи під собою країни.
Такою войовничою налаштованістю приховують відчуття власної неповноцінності і непідготовленості творити державні справи. Це з лихвою компенсують патріотичними гаслами і призначенням ворогів.
В особистому житті аж ніяк не вживаються із принципами, які так затято декларують. Утім, одного з них вони, схоже, все-таки дотримуються неухильно: жодну жорстокість не можна виправдати. Саме тому немає жодного сенсу бути жорстоким частково. Зрозуміло, по відношенню до тих, від імені кого вони виступають, - народу.
Виходить, що ініціативу у владі остаточно перехопили політична шпана і красномовні авантюристи. Людські ж життя швидко перетворюються в Україні на гру з нульовим результатом. Як публічно заявив заступник міністра охорони здоров’я, а за змістом мерзотник, - все рівно помруть.

ДИВОВИЖНИЙ СПЛАНОВАНИЙ БЕДЛАМ

Продовжується демонстрація процесу розгляду поправок до проекту закону про антикорупційний суд. Демонстрація ж полягає у тому, що президія ВР і доповідач роблять вигляд, що обговорюють пропозиції до цього чутливого документа. Оскільки у залі знаходиться від сили 30-40 депутатів, жодна поправка не може бути підтримана чи відкинута. Розрахунок робиться на те, що у четвер зженуть законодавців, підлякають їх (а вже зараз пошепки передають попередження на зразок: не буде прийнято закон – розпустять ВР, хоча не можна розпустити того, що фактично не існує; або інше – для тих, хто не голосуватиме, будуть скасовані країнами-партнерами візи і т.д. і т.п.), і одним голосуванням повернуть усі потрібні новели до закону і проголосують його в цілому.

Питання: навіщо потрібно було демонструвати цей цирк протягом двох тижнів? Зробили б так одразу і перейшли до інших вимог МВФ – підвищення ціни на газ для домогосподарств та введення ринку землі.

Цікавий пасаж з цього бедламу: організатори розгляду закону про антикорупційний суд наполягають на тому, що на вимогу Венеційської комісії слід вилучити позиції про перевірку кандидатів на посади суддів на детекторі. Мовляв, це суперечить рішенням Євросуду з прав людини, є порушенням цих прав.

Тоді постає інше питання: а як кваліфікувати перевірку на детекторі Н.Савченко, про результати якої так гучно звітують.

Чи Венеційська комісія і ЄСПЛ сюди не туляться?

До речі, Венеційська комісія висловила застереження і рекомендації до низки чутливих діючих українських законів, які грубо і масово порушують права людей. Проте влада робить вигляд, що їх не існує, Захід мовчить. Виходить, що влаштовує такий вибірковий підхід і їх, і нинішніх вітчизняних керівників. Зрештою, замовляє музику той, хто платить…

Інші статті: 

ДУШУ Й ТІЛО МИ ПОЛОЖИМ. ЧИЇ? СВОЇ ЧИ НАРОДУ?

БЕЗПРИНЦИПНИЙ ЧАС ЧИ БЕЗГЛУЗДІ ПОЛІТИКИ? ТРЕБА ПОЧАТИ ДУМАТИ!

ОПАСНАЯ ЭКВИЛИБРИСТИКА УКРАИНСКОЙ ВЛАСТИ

ЯК ВБИВАЮТЬ КРАЇНУ

У вівторок ВР демонструвала масовий сеанс «присідання» перед «кураторами» України у питанні е-декларування активістів. Із шкіри лізли, щоб продемонструвати свою відданість, хоча самі ж перед цим створили цю проблему і зробили все, щоб вона не була вирішена.

У середу, навпаки, відбувся сеанс «підстрибування», щоб показати зверхність над НАБУ і САП, боротьбу бджіл проти меду. Майже неприховано тішилися з конфлікту між керівниками цих структур.

Судячи з настроїв зали, очікувати на прийняття законодавчих актів у сфері підсилення позицій антикорупційних органів – марна справа. У кращому випадку будуть кастровані рішення.

Питання: що отримало суспільство «на виході» за ці два дні «титанічної роботи»?

Чергове опускання країни. Парад лицемірства, спритності, словесного вправляння, блюзнірства. Поглиблення прірви між словесами та практичними діями – на себе і під себе. Куди попередникам братися до нинішніх.

Окрім іншого, у такий спосіб вбивається час і демонструється процес… титанічної роботи. Бо потрібних людям рішень прийняти не можуть, не хочуть та й не вміють.

По середах і п’ятницях взагалі ні на що не можуть спромогтися. Тому й шукають, чим себе зайняти, як продемонструвати процес.

У вівторок і четвер з великими потугами, в результаті десятків голосувань і переголосувань, кнопкодавства намагаються бодай щось вичавити.

Проблеми непідйомних тарифів, мізерних пенсій і зарплат, відсутності мінімальних можливостей збереження людських життів реально мало кого цікавлять.

А тих, хто про це не забуває, самі люди мало підтримують… Мабуть, також втягнулися у видовища. Та, схоже, змирились з тим, що ніколи так не було, щоб ніяк не було, якось воно та й буде.

ПРО ТЕ, ЩО ВЖЕ Є ДОКОНАНО ОЧЕВИДНИМ:

1. Українська влада не визначає порядок денний для країни. Вона йде за подіями, живе рефлексіями на них. До того ж із запізненням та невміло. У свою чергу події живуть і зберігають таку-сяку актуальність, навіть найбільш резонансні, в момент перебування в епіцентрі уваги ЗМІ та громадськості. Їх калейдоскопічна зміна та нагромадження пропорційно обертаються конвульсійними діями влади. Звідси хаотизм і незавершеність розв’язання жодної із значущих проблем.

Останній приклад: пожежа з великими жертвами у ТРЦ в Кемерово. Роздали грізні доручення щодо перевірки подібних закладів в Україні. Гарантую – завтра про них вже ніхто не згадуватиме. І так в усьому. Не було б подій – не знали б чим зайняти себе. Хіба що більш активно «організовували» змови і заколоти, щоб тримати суспільство в «тонусі». У тому числі з ляканням «п’ятою колоною». Адже з війною вже звиклися.

2. Сьогодні українська влада може демонструвати самостійність на тому ж рівні і в тому ж обсязі, як керівництво УРСР. І демонструє.

Приклад: міністерство охорони здоров’я. Перші особи знають, що в.о. міністра завдає непоправних ударів по їх реноме, але нічого зробити не можуть. Більше того, кажуть «партнерам»: через вашу креатуру ми багато втрачаємо, але ми її тримаємо. Тому, що послідовні. У «партнерстві».

І вже зовсім останній приклад: дуже не хочуть відміняти е-декларування для активістів, попри усі позірні демонстрації протилежного. Але доведеться…

І так в усьому. Кажуть, що вони тепер більш незалежні. Маючи на увазі, від впливу Москви. Справді незалежні, бо, схоже, від них вже нічого не залежить. Хто дає гроші, той і визначає політику. Цю аксіому ще ніхто не скасував.

3. Через це та інше в тому, що можна, за інерцією, назвати українською політикою взагалі не залишилось місця «маленькому українцю». Ніхто навіть не заїкається про те, як живе, чим переймається проста, звичайна людина. «Реформи» затулили її. В принципі, судячи з поведінки політбомонду, вона й нікому не потрібна.

Це – просто біда! Рукотворна! Як докричатися? Ні, не до влади, а до людей!

Може, з допомогою Тараса Шевченка:

Погано дуже, страх погано!

В оцій пустині пропадать.

А ще поганше на Украйні

Дивитись, плакать — і мовчать!

А як не бачиш того лиха,

То скрізь здається любо, тихо,

І на Україні добро.

Меж горами старий Дніпро,

Неначе в молоці дитина,

Красується, любується

На всю Україну.

А понад ним зеленіють

Широкії села,

А у селах у веселих

І люде веселі.

Воно б, може, так і сталось,

Якби не осталось

Сліду панського в Украйні.