До президентських виборів менше року і ми з кожним
днем все сильніше відчуваємо їх наближення. Країну знов вбирають в профілі і
кольори «улюблених» діячів, а їх численні мобільні наметові представництва
знову «прикрашають» виходи зі станцій метро та зупинки громадського транспорту,
пропонуючи нав’язливий сервіс і консультацію у вирішені будь-яких ваших проблем.
Звісно, що тривалість такої безоплатної допомоги має свої сезонні обмеження –
обличчям до людей лише на час виборчих перегонів. І в цьому немає нічого
унікального, подібна практика широко розповсюджена в будь-якій країні. Різниця
лише у висоті гри та межах лицемірства.
Українці ж у невизначеності через брак вибору та й
саме перебір браку в особистих якостях кандидатів. Вони всі наче пропонують
якісь програми, ствердно говорять, що в них є чітке бачення розвитку країни, а
по суті, все зводиться до кількості зовнішньої та внутрішньої реклами. І жоден
не дає відповіді на два корозійні для держави питання: закінчення війни та
наведення ладу в країні. І це не лише від незнання рішень, скоріше від остраху
втратити частину електорату, який може
сприйняти тверезі рішення за непатріотичність або зраду.
Відтак, підіграють і грають, щоб сподобатися усім й
відразу.
І водночас ніхто не замислюється над тим, а що буде
завтра від нав’язуваного «асортименту» вибору. Мабуть, спрацьовує одвічно наше: гірше вже
бути не може… Відповідно голосуємо не «За», а проти того, що є сьогодні.
І так завжди.
Комментариев нет:
Отправить комментарий