Показаны сообщения с ярлыком агресія Росії. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком агресія Росії. Показать все сообщения

среда, 28 марта 2018 г.

ЖИТИ ЯКОСЬ ТРЕБА. ОСЬ І ЖИВЕМО ЯК-НЕБУДЬ І З КИМ ПРИЙДЕТЬСЯ

Стало модним не любити росіян і Росію. Та з будь-яких приводів це демонструвати. Підкреслю: не керівництво чи владу, а саме людей.
Милосердя і співчуття, схоже, вже не є нашою національною рисою. Їх з’їли останні роки. У кращому випадку отруїли збайдужінням.
Ісус казав нам прощати ворогів наших. На жаль, ми вже не прощаємо навіть один одному, а також наших рідних і друзів.
Сприймаємо як данність насаджування принципу: жорстокість і черствість не мають пояснень і виправдань. Тому не треба бути наполовину безжалісним і нечутливим.
Нам стало куди простіше не любити та ненавидіти інших, ніж критично оцінювати власні дії і вчинки.
Особливо зараз страждаємо забудькуватістю, а тому сприймаємо себе ледь не за святих. Зрозуміло, що насамперед йдеться про нашу єдино правильну владу.
Мавпування та прилаштування до агресивної сірості видаємо за тверду принциповість. Насправді ж у такий спосіб шукаємо собі чергового господаря. І що характерно – знаходимо. Тих, на кого й дивитися не варто.
Говоримо не те, що думаємо і в чому впевнені, а те, що в «тренді», щоб догодити тим, у кого сила.
Притерпілися з тим, що відмінна думка агресивно придушується.
Відчуття невпевненості, яке в свою чергу переходить у рису неповноцінності, прикриваємо патріотичними фразами. Щоправда, публічно вони вже менше вигукуються.
Швидко знову призвичаїлися до таких явищ, що руйнують особистість, як безоглядні змирення, згоди та злягання з тими, кого ненавидимо, але остерігаємося. Не живемо, а прикидаємося.
Сприймаємо як данність, що нами керують люди без совісті, за якими нічого немає, окрім уміння красиво говорити. А те, що в них немає елементарного, але неодмінного – розуму і честі, не біда. У такий спосіб «виводимо» нову демократичну породу «негідників». Своїх!
Про позитивне говоримо коротко, решту часу присвячуємо проблемам, у яких винні усі, крім нас. Нас може заспокоювати і вдовольнити лише те, що в інших гірше.
За великим рахунком, нас влаштовує влада, яка до болю нагадує працівників кладовищ – копає могили і споруджує пам’ятники. Могили – людям, пам’ятники – у вигляді заводів, фабрик, розпилу бюджету, офшорів, захоплення земель та всього, що ще залишилося – собі.

Відтак, терпіння і споглядання – це те, що залишається українцям. Утім, ще правильні голосування. Судячи з соціології – тут ми «послідовні» у прагненні «жити по-новому».



Інші статті: 



вторник, 13 марта 2018 г.

«ПРИКРУТИ» МІЗКИ - ДОПОМОЖИ ВЛАДІ «ДОРЕФОРМУВАТИ» КРАЇНУ

Загострення газового питання вдихнуло нове життя в ряд вже риторичних запитань, як до влади, так і до тих, хто безпосередньо керує питаннями газопостачання країни.
1. Чому попри всі високі запевнення щодо достатнього обсягу газу у підземних сховищах, країна виявилась не готовою пройти опалювального сезону без «прикрути»? Чому звичайні українці мають «прикручувати» та «затягувати» все, що вже не затягується, в той час, як, наприклад, керівник Нафтогазу встановлює собі заробітну плату в розмірі 19000000 грн (700000$) на рік!? Це, до речі, на пристойному рівні топ-менеджерів кращих європейських компаній. І це без премій, які дорівнюють річному заробітку. Можливо, це пряма дія «європейських» тарифів або їх темна сторона? 
2. Чому Росія є стороною конфлікту, якщо минуло вже майже два роки з того історичного моменту, як наша країна, за словами її керманичів, «злізла з газової голки Росії і ми вже тривалий час споживаємо газ з щедрих родовищ Словаччини! До чого тоді тут Росія?
3. Як так сталося, що Україна, видобуваючи щорічно близько 20 млрд куб. м газу з власних родовищ, якого достатньо для забезпечення потреб населення, вимушена форсмажорно закуповувати газ у Польщі, де аналогічний видобуток газу становить всього 5-6 млрд куб. м газу?
Переконаний, що для більшості відповіді є очевидними, а для кого ні - раджу зменшити споживання телебачення і спостерігати за тим, як влада погодиться на вимогу МВФ підняти ціну на газ для комунальних послуг. Бо це «прикрути» слугувало одній меті: підвести людей до того, що через дії Росії треба прийняти це рішення. І воно буде прийнято, а влада скаже, що вона до цього не має відношення. Терпіть через дії Росії.
А заяви про те, що 820 днів не брали ні краплини російського газу, дуже швидко забули. Підвели ситуацію до вимоги МВФ.

четверг, 18 января 2018 г.

НЕМНОГО ИСТОРИИ

В последнее время в политическом лексиконе активно используется термин «гибридная война». Подается она как некое новое явление. Но это далеко не так. Гибридный подход в решении внешнеполитических задач был задействован намного ранее. И не в последнюю очередь США, Советской Россией и СССР.
С 1823 года политика США опиралась на доктрину Монро. В 1904 году президент Рузвельт объявил к ней поправку: США получили право вмешиваться в политику любого государства Западного полушария, если сочтут это необходимым. Не случайно Рузвельта считают одним из основателей американского империализма, часто цитируя его фразу о том, что США должны всегда держать под рукой «большую дубинку» для мировой политики.
О том, как Штаты использовали гибридный арсенал дает представление хотя бы книга американского журналиста, ветерана The New York Times Стивена Кинцера «Перевороты. Как США свергают неугодные режимы» (Москва: Эксмо, 2016. – 416 с.).
Большевики же рассматривали Советскую Россию как «осевое» государство для осуществления мировой революции.
Когда немецкая, венгерская и другие европейские революции захлебнулись, их взоры были обращены на Восток, как идеальное направление для экспорта революции. Троцкий выдвигает тезис: «Путь на Лондон и Париж лежит через Афганистан и Индию». Ленин исходит из того, что Англия и Америка не перестанут править миром, даже если лишатся своих колоний. Но Англию можно раскачать изнутри, используя Индию; Америку – «расковыривая Мексику» и т.д.
С этой целью в ноябре 1919 года объявляется «создание восточной интернациональной Красной Армии как части международной Красной Армии». Ее задача заключается и в том, чтобы «пощупать штыком» противника, в частности проломиться в Индию через Иран. Расчет делался и на то, что бедное население будет демонстрировать признательность Советской России за деколонизацию.
Англичане восприняли «персидский поход» Волжско-Каспийской военной флотилии с крайним недоумением. Оно еще больше усугубилось, когда на вопрос: означает ли это объявление войны Британии? – последовал ответ, что данный поход является личной инициативой флотилии. По сути, это и была классическая гибридная война (или, по определению одного из историков, «застенчивая интервенция»). Несмотря на всю очевидность, большевики упорно отрицали участие своих войск в военных событиях в Персии: возможно, кто-то и воюет, но кто? Возможно добровольцы, отказавшиеся от советского гражданства. Формально же всем занимался полевой командир Кучук-хан. Ему только «помогали» консультациями, живой силой и техникой и т.п. Правда, кончилось все это скверно, в т.ч. и для Кучук-хана. Полунаступления, полуреволюции, как в истории с Польшей, не вышло. Впрочем, большевики даже не упрекали себя за авантюризм. Были и другие попытки подобного рода, пока не стало очевидным, что быстрые агрессивные войны не дают мгновенного эффекта – зато вполне годятся в качестве первого пакета мер.

И когда Каутский писал, что большевизм есть попытка не европеизации России, а азиатизации Европы, он сделал точный выпад против Ленина – нового Чингисхана, родившегося на стыке Азии и Европы. (Для тех, кто интересуется этой темой советую прочитать книгу Данилкина Л.А. Ленин: Пантократор солнечных пылинок. – М.: Молодая гвардия, 2017. – 911 с.; предупреждаю, что она весьма сложная).

Теперь о вмешательстве в выборы как элемент гибридной войны. Так вот: научный сотрудник Института политики и стратегии Университета Карнеги–Меллона Дов Левин создал базу данных, содержащих факты и документы об этих событиях: в период с 1946 по 2000-й годы США и СССР вмешивались в выборы в разных странах мира 117 раз – в среднем один раз из девяти случаев проведения состязательных выборов.
На США приходится 81 такой факт, одним из первых примеров которого является их массированное вмешательство в первые послевоенные выборы в Италии в 1948 году. Здесь было все – от «чемоданов с деньгами» до угроз остановить помощь, если будут выбраны коммунисты. Они же практически открыто «обеспечивали» победу в 1996 году Б.Ельцина, а Б.Клинтон по сути выступал в качество его консультанта.
За последние 12 лет вмешательство в избирательный процесс США предпринималось в Молдавии, Украине, Ливане, Кении и Афганистане – и это лишь некоторые из случаев, которые известны общественности. В свою очередь СССР вмешивался в избирательный процесс, действуя против Г.Трумэна, а в 1984-м чтобы помешать переизбранию Р.Рейгана  (см. по этому поводу публикации: США и Россия часто вмешиваются в выборы в других странах. Ну и что? – Интернет-ресурс: http://inosmi.ru/politic/20160908/237784195.html; США ввели в действие мощные силы, чтобы повлиять на выборы в России. Интернет-ресурс: http://inosmi.ru/politic/20170619/239625406.html.
Вывод: историю надо знать и понимать, что крупные державы действовали, действуют и будут действовать, используя весь арсенал, в т.ч. и гибридных возможностей, для решения своих задач. И периодически обвинять друг друга в этом, демонстрируя «чистоту» своей политики. Особенно, когда это затрагивает собственно их страны.
Понятно, что знаний и понимания недостаточно. Нужна ответственная политика без демонстраций преклонения перед глобальными игроками, выбора одного из двух зол.


четверг, 16 марта 2017 г.

ВЧЕРГОВЕ – ШТАНГА

Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента України (ст..107 Конституції). Указу досі немає, як мінімум, його не оприлюднено, а блокада Донбасу вже працює.
Така непослідовність у цьому неоднозначному питанні, яке до того ж містить елементи надзвичайного стану, а відповідно потребує іншої процедури введення його в дію, має, на мою думку, ряд підтекстів:
1. Прикритися та пов’язати колективною позицію, а відтак застрахуватися на майбутнє і продемонструвати активістам одностайну позицію влади.
2. Перехопити ініціативу, очолити радикальні настрої. Для цього повідомляється лише частина правди, щоб бути на крок попереду.
Тільки цим можна пояснити той факт, що спочатку офіційні чинники стверджували, що блокада активістами шляхів обертається величезною шкодою для України, негативно позначається на іміджі держави. Виходить, що тепер високим державним рішенням роблять те ж саме і одночасно запевняють, що виставлять рахунки блокадникам за заподіяну Україні шкоду. Хто ж тоді виставлятиме рахунки владі?
Якщо йти за цією вивернутою логікою, то варто було просто рішенням РНБО легалізувати дії «небайдужих». Це б обійшлося дешевше для держави. І залишило їй поле для маневру.
3. Зачистити притягальні для радикальних елементів території, як плацдарми для концентрованого наступу згодом вже власне на центральну владу.
Можна прогнозувати, що жодного позивного результату від всього цього не буде.
Такі метушливі і незграбні спроби аргументувати новий поворот влади та сформувати умови зняття блокади лише погіршать загальну атмосферу в країні. А що тепер робити союзникам України, які закликали владу до вжиття заходів щодо припинення блокування Донбасу.

Усе це лише посилюватиме конфліктогенну атмосферу, розливатиме її по всій країні. Буде як у Маяковського: «Раскрыл я с тихим шорохом глаза страниц… И потянуло порохом от всех границ».

среда, 19 октября 2016 г.

ІМІТАЦІЯ ШАЛЕНОЇ РОБОТИ

Сьогоднішнє прийняття Верховною Радою чергової бездієвої заяви (Постанова № 5214), якої ніхто не бачив, окрім помічника, що її витворив, та ще двох-трьох осіб, є ще одним переконливим підтвердженням імітації роботи.
На цей раз парламент засудив дії Російської Федерації у Сирії. Зрозуміло, що тривалі воєнні дії в Сирії – це трагедія сирійського народу і ми її розуміємо, і поділяємо, як ніхто інший їх страждання. Разом з тим, подібна «шалена діяльність» парламентарів на фоні наших власних трагедій виглядає зухвалим знущанням з українського народу. Крім того, абсолютно не сприяє їх (наших трагедій) вирішенню. І що вже зовсім зрозуміло - ніяк не впливають на вирішення сирійського питання.


За словами Голови Верховної Ради, це звернення «засвідчить нашу підтримку цивілізованого світу». Що тут ще можна додати: така підтримка, безумовно, є «вирішальною та довгоочікуваною»  цивілізованим світом. Заява, безсумнівно, легко знайде своє місце у розділі «Спам» відповідних адресатів. Ніяк не хочуть зрозуміти, що на таку нашу плодовитість у вигляді заяв і звернень ніхто не звертає уваги. Їх навіть не читають.

До слова варто сказати, що у прийнятті «мудрих» рішень  не пасе задніх і Кабінет Міністрів України. На сьогоднішньому засіданні, відклавши ненадовго процес реформування країни, урядовці затвердили умови надання розстрочки на оплату комунальних послуг для населення. Так далеко у «вирішенні» питання стрімкого зубожіння українців, ще не заходили!  У цьому контексті влучним є коментар Евгенія Чурсина у фейсбук: «Рассрочка на коммуналку от Кабмина сделала бессмысленной отмену крепостного права в 1861 году».  

Інші статті: