ЯК ВБИВАЮТЬ КРАЇНУ

У вівторок ВР демонструвала масовий сеанс «присідання» перед «кураторами» України у питанні е-декларування активістів. Із шкіри лізли, щоб продемонструвати свою відданість, хоча самі ж перед цим створили цю проблему і зробили все, щоб вона не була вирішена.

У середу, навпаки, відбувся сеанс «підстрибування», щоб показати зверхність над НАБУ і САП, боротьбу бджіл проти меду. Майже неприховано тішилися з конфлікту між керівниками цих структур.

Судячи з настроїв зали, очікувати на прийняття законодавчих актів у сфері підсилення позицій антикорупційних органів – марна справа. У кращому випадку будуть кастровані рішення.

Питання: що отримало суспільство «на виході» за ці два дні «титанічної роботи»?

Чергове опускання країни. Парад лицемірства, спритності, словесного вправляння, блюзнірства. Поглиблення прірви між словесами та практичними діями – на себе і під себе. Куди попередникам братися до нинішніх.

Окрім іншого, у такий спосіб вбивається час і демонструється процес… титанічної роботи. Бо потрібних людям рішень прийняти не можуть, не хочуть та й не вміють.

По середах і п’ятницях взагалі ні на що не можуть спромогтися. Тому й шукають, чим себе зайняти, як продемонструвати процес.

У вівторок і четвер з великими потугами, в результаті десятків голосувань і переголосувань, кнопкодавства намагаються бодай щось вичавити.

Проблеми непідйомних тарифів, мізерних пенсій і зарплат, відсутності мінімальних можливостей збереження людських життів реально мало кого цікавлять.

А тих, хто про це не забуває, самі люди мало підтримують… Мабуть, також втягнулися у видовища. Та, схоже, змирились з тим, що ніколи так не було, щоб ніяк не було, якось воно та й буде.