Зневіра,
розчарування, відчай і як наслідок – озлоблення на все і всіх – це ті спільні
знаменники, що характеризують настрої людей. Постійне перебування на окрузі та
спілкування з виборцями дозволяють мені це стверджувати. Люди тотально клянуть
владу за реформи, за війну, за масове збідніння, а відтак – неможливість звести
кінці з кінцями. Рефреном звучить одне: чи в Києві розуміють, що ми не можемо
вижити за таких цін, тарифів і при таких пенсіях та зарплатах (у кого є
така-сяка робота)? Літні самотні люди, які не втрапили в притулки або якщо їх
немає, приречені склякати в самотності. Самотність вже стала в Україні однією з
найпоширеніших хвороб.
І
водночас, судячи із багатьох зустрічей, збираються голосувати 25 жовтня далеко
не в останню чергу за владні політичні проекти та за представників влади.
Чому і через
що?
1. Людей так
задовбали і зазомбіювали масованою рекламою і масовою роздачею агіток, що інших
вони вже не в змозі роздивитися. Людей осліпили й засліпили, залякали війною і
спокусили миром…
2. Влада в
різний спосіб зарекрутувала в свої партійні списки непотопаючих «лідерів
громадської думки» та «місцевих авторитетів», яких ще вчора називали
представниками попереднього злочинного режиму. Простіше кажучи, перевели їх з
учорашніх правлячих партій в нинішні владні. Справедливості ради, треба
сказати, що значна більшість таких «активістів» сама туди перебігла. Це – такі
собі дорогі політичні повії для усіх режимів.
У непоодиноких
випадках – це місцеві удільні князьки, від яких люди повністю залежні. Скажімо,
керівники лісових підприємств. Вони десятиліттями займають керівні посади.
Кожна нова влада спочатку декларує наміри взятися за них, проте вони швидко і
майже завжди знаходять спільну мову. Звісно, виключно на основі
«професіоналізму» і «державних інтересів» перших та других.
Керівники цієї
сфери фактично тримають в рабстві і покорі цілі території. Лісгоспи – чи не
єдині працюючі тут підприємства. До того ж людям потрібне паливо, взагалі
чимало їх виживає переважно за рахунок лісу. Куди ж їм діватися!
Ліси масово і
по-хижацьки продовжують вирубувати. Дороги важкою технікою добивають. Додайте
до цього пейзажу результати діянь добувачів бурштину. І отримаємо місячний
пейзаж. Якщо тут взагалі підходить слово «пейзаж».
3. Місцеві
керівники, в першу чергу держадміністрацій, судячи з усього, взяли підвищені
зобов’язання на вибори. І, звісно, покликані виконати, як мінімум, спущений
згори план. Інакше для чого вони не сходять з екранів та безперервно торохтять
про свій власний вибір. Й коню зрозуміло, що народ має «підтримати» їхню
позицію. Куди йому діватися. Діє принцип: так було і так буде!
На місцях
взагалі зустрічаєшся з дикими випадками свавілля. Голова РДА може вже
опуститися до того, щоб власноруч забороняти завклубом відчиняти приміщення для
зустрічі нардепа з виборцями, адже він не «наш».
4. Виборчі
бюлетені друкуються чи не в кожному підвалі (не здивуюся, якщо на виборчі
дільниці приходитимуть зі своїми бюлетенями). Звичайно, під «пильним контролем
групи відповідальних осіб, доля багатьох з яких у свою чергу залежить від
кінчика пера керівної ручки, яку в даний момент тримає керівник і якому
небайдужа доля його політпроекту.
5. Про вади
закону вже й годі говорити, тим більше, що його написали в кабінетах вже після
голосування у Верховній Раді. Як і про довільне тлумачення окремих норм
виборчого законодавства. Наприклад, покірна ЦВК, а потім і суд (без будь-якого
впливу ззовні, це вже в минулому) раптом сказали, що правову норму про
представництво в партійних списках не менше 30% жінок можна не виконувати.
Проковтнули! У тому числі парламентські представниці жіночої статі, які
домагалися цієї квоти. Причина проста: «великі», за усіх старань, не змогли
забезпечити виконання цієї норми при складанні своїх списків. Навіщо тоді її
виконувати? Поступили в «кращих традиціях демократії по-українськи». Показово,
що й західні країни й спостерігачі, які нами так опікуються, також промовчали.
Мабуть, в ім’я вищих інтересів.
А взагалі
складність виборчих бюлетенів начебто спеціально розрахована на те, щоб люди, втомлені
від їх хитросплетіння, зупинили свій погляд на тому, кого їм масовано навіювали
й підказували протягом останнього часу.
За великим
рахунком, результати виборів вже визначені. Як мінімум, їх підгонять під
соціологію. Інакше ж не було потреби її замовляти, інспірувати війну рейтингів.
Таким чином,
місцеві вибори «підтвердять» правильність курсу на «тотальні реформи», які, на
додаток до вже «успішно втілених», розпочнуться, як обіцяють, після 25 жовтня.
Підстав для того, щоб виснажений до межі народ й далі стогнав і проклинав
владу, вже не буде. Аргумент проти цього – «масове волевиявлення виборців». А
воно, як не крути, закон для влади. Правда, закон як дишло. Проте, яке це вже
має значення.
P.S. Ці вибори
ознаменують початок нового політичного конфлікту, у тому числі через те, що
лідери політичних сил, які розділять «призи» на виборах, одразу почнуть
розхитувати Кабінет Міністрів. Хоча там і хитати нічого. Буде звучати головна
вимога – віддати посаду керівника Уряду.
Перше місце
буде виглядати такою собі ілюзорною перемогою, оскільки у депутатському корпусі
буде багато любителів ловити вітер у вітрила, здатних своєчасно здавати
патрона. Інші призовики в цьому плані будуть мати більш стійких бійців.
Комментариев нет:
Отправить комментарий