Пам’яті властиво адаптувати історичні факти до потреб і поводити
себе як історики тоталітарної країни, які переписують історію, щоб вона краще
підходила до поточного моменту.
Підтвердження цьому – штампування
ВР рішень на історичну тематику. Так, вчора було прийнято заяву «У зв’язку з
ухваленням Сенатом і Сеймом Республіки Польща постанов 7 липня 2016 року та 22
липня 2016 року щодо Волинської трагедії».
Вона – зразок демонстрації нашої
меншовартості у поєднанні з нерозумінням того, що Україна отримає від такого
кроку на «виході». Чого варті лише такі перли, якими рясніє текст: «із жалем,
розчаруванням і глибокою стурбованістю сприйняли рішення», «криваві
протистояння», «вияв політизації», «в супроводі антиукраїнської акції», «в
момент найбільшої вразливості Української Держави, яка перебуває у стані війни
з Російською Федерацією», «ризик спричинення конфліктів між нашими
суспільствами і державами», «встановлення персональної відповідальності» і
т.д., і т.п.
Такі інвективи, зрозуміло,
нівелюють заклики «вести фаховий діалог», «продовжувати стратегічне
партнерство» і «припинити політизацію трагічних сторінок українсько-польської
історії».
Висновок очевидний: заява
польської сторони проклала дорогу нашим стосункам у глухий кут, заява ВР –
завела їх у глухий кут.
Запитав одного шановного
керівника великої фракції: ви заяву читали, чи поділяєте її зміст, чи є
експертне заключення на неї академічних вчених? Відповідь – ні!
Залишається лише розраховувати на
те, що заяв подібного ґатунку ніхто не читає за межами України. А в Україні
читають лише помічники нардепів, які їх складають.
На жаль, ніхто не наважується
сказати: непродумані рішення ВР в гуманітарно-політичній сфері надовго закладають
конфлікти з тими, кого вважаємо за партнерів. Фактично зруйновано усі попередні
напрацювання, які вирівнювали стосунки між Україною і Польщею у чутливих
питаннях.
Цього аж ніяк не хоче втямити
агресивна посередність у ВР, в українській політиці загалом.
Інші статті:
Комментариев нет:
Отправить комментарий