ПРИФРОНТОВИЙ КИЇВ І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ МІНСЬК

Це не перебільшення. Це – реальність. Яку я вкотре наочно побачив і відчув в Білорусі. Цього разу на запрошення білоруської сторони як гість V загальнобілоруських народних зборів (щось на зразок партійного з’їзду чи з’їзду народних депутатів СРСР).

ГОРЬКАЯ "ПОБЕДА" НАД КРЕДИТОРАМИ

По-перше, вражають дороги і чистота. Не просто чисто, а все вилизано. У цьому плані Київ виглядає як хлів у поганого господаря. До того ж розбитий і затемнений, як у роки війни. Білорусь - це охайність в усьому і скрізь.

По-друге, немає соціально-майнового розшарування як у нас. Люди працюють і живуть у впевненості у дні сьогоднішньому і прийдешньому.

По-третє, в Білорусі просто фізично відчуваєш стабільність, безпеку і захищеність. На противагу розгулу злочинності і бандитизму у нас, коли людина живе страхами, не знаючи, що її очікує сьогодні, не кажучи про завтра.

По-четверте, суспільство консолідоване, а не розсварене, люди вірять у владу, а влада чує людей, знає проблеми і організовує країну на творення, на позитив.

По-п’яте, влада на всіх рівнях, на відміну від нас, не торохтить – знизу і до верхів – про реформи, європейський вибір та євроатлантизм, а організовує країну відповідно до історичного досвіду, усталеного способу життя і першорядних запитів людей. Влада і народ розуміють один одного, немає тієї відчуженості і ненависті, як у нас.

Візьму на себе сміливість стверджувати, що з усіх пострадянських республік Білорусь виглядає найкраще. Та й 18 тис. доларів ВВП на душу населення про щось говорить.

Дехто не погодиться із викладеним і повторюватиме нав’язане, що Білорусь та її лідер – остання диктатура в Європі.

Гадаю, що абсолютна більшість наших людей нині раділи б від такої диктатури.

Інші статті: 

МЕЧТА О ТЕХНОКРАТАХ

НЕПРАВИЛЬНАЯ ОРИЕНТАЦИЯ УКРАИНЫ

ПРЕМ’ЄР ВВОДИТЬ ПОКРАЩЕННЯ