Миротворці

Спробуємо розглянути рішення РНБО про звернення до ООН та ЄС  щодо введення в Україну миротворчого контингенту в контексті національних інтересів.

Якщо розглядати це питання поверхово, то воно, дійсно, виглядає досить логічним у світлі недотримання домовленостей стосовно припинення вогню. Але це тільки поверхово, скажімо, для тих, хто сприймає інформацію у тому вигляді, як її серверують.

Між тим, до конкретики. Звернення України до ООН носить, скоріше, символічне значення, оскільки Росія вже встигла заявити, що не підтримає його, якщо до складу контингенту не увійдуть російські миротворці.  Тому, неодміно, скористається своїм правом вето, як член Ради безпеки ООН, щодо відповідної резолюції. Відтак, дуже імовірно, що розгляд цього питання закінчиться на етапі обговорення складу учасників місії.

 Інша ситуація з ЄС. Тут, ми, дійсно, маємо підстави сподіватися не лише бути почутими, але й отримати бажане рішення. Проте, те, що воно точно не стане панацеєю зрозуміло вже зараз, так як передбачає направлення в зону конфлікта лише поліцейської місії, яка, за своїм призначенням нессе виключно догляд за дотриманням правопорядку, оскільки до її складу не входять військові. Отже у військовому протистоянні користь від такого контингенту буде дорівнювати нулю. Да й в самому ЄС до вірогідності такого сценарію ставляться досить скептично.

Далі, зі слів Турчинова, РНБО наполягає на тому, що миротворчий контингент повинен розташуватися вздовж лінії зіткнення та вздовж неконтрольованої ділянки україно-російського кордону. Друга частина “вимоги” виглядає зовсім фантасмагоричною і можливою винятково на папері. Крім того, своєю позицією Рада національної безпеки і оборони України викриває власну некомпетентність, оскільки миротворчі місії направляються за умови припинення вогню з метою нагляду за його дотриманням обома сторонами.

Інший важливий момент полягає у тому, що питання про миротворчий контингент вимагає визначення сторін конфлікту. Це, в свою чергу, означає, що ДНР та ЛНР отримають міжнародну легітимізацію, як суб’єкт конфлікту з визначеними кордонами.  Таким чином, ми на міжнародному рівні визнаємо, що в Україні триває громадянська війна.

 І, нарешті, саме рішення про зверненням до ООН та ЄС викликає подив та демонструє виняткову непослідовність України, що вже знайшло відображення у світовій пресі. Таким кроком, ми буквально виштовхуємо з процесу врегулювання конфлікта Німеччину та Францію, приймаючи одностороннє рішення, що йде в розріз з  досягнутим у Мінську домовленостям.