ХТО ПЕРЕМОЖЕ: ВІТЧИЗНЯНО-ЗАРУБІЖНІ РЕФОРМАТОРИ ЧИ УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Складається враження, що українські младореформатори через незнання свято вірять в те, що роблять або, оточивши реформаційним риштуванням країну, намагаються у такий спосіб утримати її від розвалу, щоб уникнути відповідальності за свої ж дії.

Візьмемо систему освіти та науки. Цю сферу дооптимізували до того, що вона руйнується на очах, деградує. Реформаторські закони, які вже прийнято (про вищу освіту, наукову і науково-технічну діяльність), розбалансували те, що більш-менш функціонувало і добивають те, що донедавна складало нашу національну гордість.

Прирекли на розпад системи професійно-технічної освіти.

Тепер, за логікою їх дій, підійшла черга на технікумів та коледжів (закладів I-II рівнів акредитації). Для них зовсім не залишають місця у пропонованій структурі освіти.

Точніше кажучи, вони повинні замістити заклади професійно-технічної освіти, які у свою чергу повинні зникнути.

За настановами зарубіжних експертів ланки середньої спеціальної освіти в Україні не повинно бути. А це – 742 заклади, 430 тис.студентів,       50 тис. педагогічних і наукових співробітників. А головне, що без відповідних спеціалістів Україну просто прирікають на сировинно-колоніальну територію.

Слід мати на увазі й те, що батьки все більше зацікавлені у тому, щоб їх діти після 9 класів обирали технікуми і коледжі. Це дозволяє, по-перше, отримати повну середню освіту, а водночас, і, це по-друге, набути фаху. Тобто отримати життєвий фундамент, остаточно визначитися щодо професійного вибору, його дальшого підвищення в інститутах та університетах.

Групою депутатів було підготовлено законопроект 5240, який би дозволив технікумам та коледжам бодай мати перехідний період до 2020 року, щоб визначитися, як бути, щоб була ясність для всіх – навчальних закладів, батьків та дітей.

Вимушений констатувати, що керівництво ВРУ відмахнулося від вимог внести цей законопроект в сесійну залу. Без будь-якого пояснення. Хоча й так зрозуміло, що немає дозволу тих, хто здійснює оперативне управління Україною. Навіщо їм розумне суспільство, їм потрібні тубільці.

У зв’язку з цим пропоную усіх, хто вболіває за цю проблему, визначитися: нас влаштовує погром освіти в Україні чи ми проти цього.

Якщо проти, прийти усім наступного пленарного тижня до ВРУ і висловити свою позицію. Якщо буде 30-50 тис. людей, то запевняю, що у цей же день закон буде прийнято і підписано.

Якщо ні, то цей сегмент освіти зникне.

Це буде й перевіркою для керівників навчальних закладів. Вони переконливі у своїх аргументах, коли немає керівників МОН, а в їх присутності виступають у ролі таких собі прохачів.

Залишається сподіватись… Утім, надія – це останнє, що покидає людину.

Інші статті: 

САВЧЕНКО ЯК НОВА ПОЛІТИЧНА РЕАЛЬНІСТЬ

НЕПРАВИЛЬНАЯ ОРИЕНТАЦИЯ УКРАИНЫ

ПОСТАВИТЬ МОЗГИ НА СЛУЖБУ СТРАНЕ