НАРОД ПРИМУШУЮТЬ РАДІТИ УРЯДОВИМ ДІЯМ ЯК КВІТАМ НА МОГИЛІ

         Були й гірші моменти з розглядом та прийняттям держбюджету, а такого підло-цинічного, як сьогодні, не було.

По-перше, проект бюджету розроблено на неіснуючій податковій базі. Її ще належить прийняти. Вона в свою чергу задушить все те, що ще живе й ворушиться. Запропоноване – це висмоктування останніх соків з країни і людей.

По-друге, пропоноване остаточно руйнує залишки соціальних гарантій і зобов’язань держави. Коли люди дізнаються, чим ощасливив їх Уряд, шок, обурення, розпач і приреченість на балансування на межі виживання й смертей будуть страшною реальністю. Уряд фактично скинув з себе будь-яку відповідальність. Знову ж таки всупереч законам і Конституції перекинув соціальні, освітні та медичні питання на місцевий рівень. І разом з тим різко обмежив їх мізерні можливості навіть порівняно з 2015 роком. Остаточно буде добито село, хоча б тому, що школи, в яких до 25 учнів, пропонується повністю зняти з фінансування.

Не дивлячись на цей злочинний проект держбюджету, урядовці та придворні фракції переповнені оптимізмом щодо свого новаторського продукту. Але це ж рівнозначно тому, коли радіють квітам на могилі.

Судячи з реакції та поведінки Прем’єра та міністрів, вони впевнені, що їх місія – загнати людей у майбутнє щастя, що саме вони впевнено прокладають люду дорогу до європейських стандартів і принципів життя. Просто народ їх в усьому ще не розуміє і не встигає за їх лідерською ходою.

Усе це нагадало мені анекдот радянських часів: генсека запитують: якщо ви стверджуєте, що впевнено йдемо до комунізму, то чому ж не вистачає елементарного, зокрема, м’яса? Відповідь була такою: просто ми рухаємося семимильними кроками і худоба за нами просто не встигає!

Зараз уряд розмірковує точно так само: український народ – це худоба, яка не розуміє реформаторів, а відтак – не встигає за ними.

Звичайно, було б смішно, якби не так гірко і соромно. Ні – не тільки за уряд. А й за те, що люди підсадили таких очільників до влади.

Тому протистояти їм і боротися з ними – не просто. Бо вони увесь час наголошують: народ нас підтримав, ми отримали мандат на владу від народу…

Прошу згадати безсмертне шевченкове: борітеся – поборете…

Ось і зараз в заключному слові Яценюк вкотре наголосив про спільну відповідальність. Мабуть, це слід розуміти, к відповідальність народу перед «європейським реформаторським урядом».

З групою депутатів внесли до Верховної Ради проект рішення про визнання роботи Кабінету Міністрів незадовільною. З усіма наступними наслідками.