НЕ ДУМАЄМО. ОЧЕВИДНО, ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО НЕМАЄ ЧИМ ДУМАТИ

Верховна Рада в особі її надмірно активних законоробів демонструє фонтан ідей в частині продукування різноманітних заяв, постанов. Їх ніхто практично не читає, діючи за принципом «треба». Відповідно не звертають жодної уваги на неї ті, кому вони адресуються.

Останній приклад – проект Постанови «Про звернення до Кабінету Міністрів України щодо припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації».

При цьому не беруться до уваги очевидні аргументи:

- ускладнення процедури перетину кордону громадянами України (за 2015 рік – до РФ в’їхали 4,1 млн. громадян України, відповідно 1,3 млн. громадян РФ заїхало в Україну);

- посилення невдоволення людей, особливо східних та південних регіонів України;

- необхідність суттєвого збільшення штату закордонних дипломатичних установ України, підвищення їх фінансування та матеріально-технічного забезпечення для опрацювання візових клопотань;

- негативний вплив денонсації на чинну договірно-правову базу, зокрема в частині судноплавства, повітряного і автомобільного сполучення;

- посилення напруження в зоні конфлікту на Сході України.

Зрозуміло, що будь-які застереження з цього приводу перекриваються патріотичними гаслами і тавруванням тих, хто пропонує зважувати усі за і проти в таких чутливих питаннях.

Взагалі спрощений аж до примітиву підхід до таких складних тем свідчить про реальний рівень влади.

На жаль, надзвичайно низький в інтелектуальному, політичному і практичному вимірах.

Додаткове свідчення цьому щойно прийнята 245 голосами Заява «Про незаконне позбавлення свободи українських журналістів Романа Сущенка та Миколи Семени».

Ясна річ, держава має захищати кожного свого громадянина. Піднімати для цього все, що можна підняти і задіяти. Але в не в такий примітивний спосіб, як ця заява.

Підходив до ініціаторів цього опусу, просив бодай відкоригувати ці «сопли и вопли». Відмахнулися. Виступити не дали.

Зате пораділи, що виконали таку благородну справу. І, повірте, одразу ж забули про долю зазначених людей.

Пропоную проглянути текст Заяви. Переконаний, що крім Вас її ніхто не читав і не читатиме.