Виступ на парламентських слуханнях 1 червня 2016 року

Ці парламентські слухання – чергова (можливо, остання) спроба догукатися до влади, бути почутими суспільством, налагодити взаємну співпрацю освітян, влади і суспільства.

Треба визнати: сфера освіти сприймається як щось очевидне і постійне, що є і буде. Відповідно не потребує особливих державних зусиль. Навпаки, її можна оптимізовувати, тобто скорочувати.

Знання, інтелект, людський капітал все ще не усвідомлюються як ключова можливість забезпечити прорив України. Реальністю є загроза випадання її з ХХI ст..

Самообманом та ілюзією є те, що реформувати систему освіти можна за рахунок її внутрішніх резервів.

Дійшло до того, що прийняті закони ревізуються, не виконуються. Через це ентузіасти змін починають сприймати те, що називається реформаторською роботою, за повинність. Багато хто вже не хоче її виконувати.

Неприйнятною є тенденція підправляти Конституцію законами, перекладати соціальні зобов’язання і гарантії держави на людей.

Освіту від занепаду не врятувати, якщо ми самі не захочемо врятуватися. Не можна врятувати того, хто сам не хоче врятуватися.

Важливо не допускати більше і знову гарних ілюзій щодо освітянської сфери. І гуманітарної загалом.

Сьогодні з усією гостротою треба ставити питання корпоративної солідарності.

В принципі вона є. Але розділена. А потрібне колективне відчуття відповідальності, щоб не стати кріпаками начальницької думки.

Показовим є співвідношення у випускниках:

1990 рік              - через 25 років

ПТУ                              50,7%                           28,3%

Технікуми, коледжі     30,8%                           11,3%

Вузи                             18,4%                           11,4%

Світові тенденції протилежні: глобальні компанії відмовляються від такої обов’язкової умови як наявність вищої освіти.

Щодо власне ПТУ:

- зупинити розвал системи. Сьогодні це ще можна зробити. Завтра – пізно!

- не допустити переведення системи на регіональний рівень;

- врахувати соціальну функцію. ПТУ. Не зациклюватись на економіці, особливо в нинішній період деіндустріалізації.

- вжити екстрених заходів, щоб не зірвати комплектування ПТУ.

- відновити державне фінансування. Не може бути освіти Житомирської чи Одеської. Не може бути містечкових підходів до освіти. Інакше, окрім усього іншого, на керівництво закладами освіти будуть призначатися за партійними квотами.

-         відмовитися від передачі ПТУ у комунальну власність;

-         підтвердити позицію ВРУ щодо фінансування ПТУ;

-                     передбачити в законах статтю: закон набуває чинності за умови реалізації його положень в частині фінансування.

Визначити як національну ідею гасло: Битву за Україну виграє вчитель!