ЧЕРГОВИЙ ТРАНШ МВФ

Загострення парламентсько-урядової кризи в Україні звичайно не  залишилося поза увагою за її межами. Свою критичну оцінку дали найавторитетніші світові видання, політики та організації.

Виходячи з того, що уряд щодня розповідає нам страшні історії про несумісність життя без МФВ, ми, звичайно, відчуваючи фізіологічну потребу до самозбереження, відслідковуємо кожний рух, погляд чи будь-який інший, можливий для осягання, сигнал від цієї організації. А сигнал був, і дуже чіткий. Так, очільник фонду Крісті Лагард заявила, що МВФ може припинити співпрацю з Україною, якщо не будуть впроваджуватися  реальні кроки в антикорупційній політиці та реформах. Подібні відверті попередження означають те, що наступний транш для України ставиться у лапки.

 Чудово розуміючи, що за таких вкрай непривабливих обставин ніхто інший нам гроші не дасть, освячений недовірою народу та парламенту, нинішній склад Кабінету Міністрів Україні, який не бачить, а скоріше – банально не знає, через власну некомпетентність, іншого способу заробляння грошей, посилить риторику шантажу щодо своєї виключної незамінності задля отримання майбутнього траншу.

Проте, на моє переконання, отримання чергового траншу не є для країни найбільшою проблемою. Набагато складнішим є - відстежити подальше їх використання цим «видатним європейським урядом». «Гроші в Україні зникають, як у чорній дірі» – колишній посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеманн. Звісно, що оскаржити цю думку наважаться лишу урядовці.

То, можливо, не давати Україні черговий транш є не таким і поганим рішенням? В першу чергу для українців, яких саме останні два роки співпраці з МВФ поставили на межу вимирання.