Верховна Рада
сьогодні заповзято приймала лобіське рішення про ввезення електромобілів. Аргументи
ініціаторів, які, судячи з усього, добре «попрацювали» у сесійній залі, можна
було б зрозуміти і сприйняти за однієї умови: коли б Верховна Рада з такою ж
затятістю розглядала рішення щодо безмитного ввезення на територію України
справді потрібного для абсолютної більшості людей. Скажімо ліків, медицинського
обладнання, обладнання для шкіл і т.п. Хіба питання придбання електромобілів
стоїть гостро для громадян країни, банкрутсво якої вдається приховати лише
завдяки регулярним ін’єкціям зовнішнього кредитування?
Чи варто
згадувати, що вкотре така «блага» дія відбувалася під гаслом «геть в Європу»? Навчилися
«правильно» використовувати європейські цінності. Хіба що забули згадати про
тісний, взаємозалежний зв’язок між ввезенням електромобілів та набуттям омріяного
безвізового режиму. Мабуть, скоро справді дійде до того, що кожен депутат або
відповідна група будуть виставляти свої «хотелки» і шляхом «взаємозаліку» проводити
їх через сесійну залу.
Багато про що
говорить той факт демонстрації єдності, яку випромінювали під час розгляду
цього питання окремі депутати і цілі групи, які зазвичай на дух не переносять
один одного. Дуже хочеться вірити, що їх об’єднав український інтерес. Хочеться, але не виходить. Вже навіть тому, як
урочисто оголошується, що деякі інші закони знімаються з розгляду, коли вони не
отримали 226 голосів, одразу після першого ж голосування. Така показова
вибірковість стосується щонайменше соціальних законів, проти яких категорично
виступає МВФ.
Якщо Україна неспроможна
бути суб’єктом у питаннях внутрішніх, то як вона може
бути суб’єктом у сфері міжнародної політики?
Додам: результатом
сьогоднішнього рішення стане закриття будь-якої перспективи
електромобілебудування в Україні.
P.S. Для моїх
постійних критиків надам останню інформацію: у Житомирській області призупиняється
прийом людей, хворих на гострий коронарний синдром, в обласну клінічну лікарню
у зв’язку з відсутністю необхідних виробів медичного призначення, які зобов’язане
було закупити Міністерство охорони здоров’я. Необхідних рішень з цього приводу
парламент так і не розглянув, а МОЗ в стані «демобілізації». Верховна Рада так
і не визначилася, звільняти чи не звільняти міністра.
Якщо цього не достатньо,
наведу ще один приклад: у Національному інституті раку хворих відправляють додому,
бо немає ліків для хіміотерапії. Що коїться у місцевих лікарнях важко навіть уявити.
Комментариев нет:
Отправить комментарий