Саме так слід охарактеризувати
дії Уряду у частині намагання проштовхнути вчора закони про пенсійну та медичну
реформи. Особливий цинізм полягає у тому, що у такий спосіб влада намагається
скинути із себе соціальні зобов’язання, визначені Конституцією.
Частково вдалося реалізувати так
звану пенсійну реформу. Але навіть ті, хто підтримав у ВР це ганебне рішення,
не можуть дати відповідь на елементарні питання: а що ж реформаторського у
пропонованому? Збільшення страхового стажу з 15-ти до 35 років, а відповідно
підвищення віку виходу на пенсію – до 63-65 років? Відміну пільгових умов
виходу на пенсію, зокрема чорнобильців? Зменшення коефіцієнту при визначенні
пенсій – з 1,35 до 1 і т.д. і т.п.
Зате привабливо назвали цей
законопроект: підвищення пенсій. Але ж відповідно до Конституції та законів
Уряд зобов’язаний індексувати пенсії на рівень інфляції. Цього три останніх
роки не робилося. Бо пенсії потрібно було б збільшити майже удвічі.
Отже, маємо велике ошуканство.
Важливо вже усвідомити, що чим більше патетики з боку влади, очікуй наступ на
права людей.
До речі, продекларували відміну
усіх пенсійних привілеїв і спецпенсій. І тут же проголосували за те, що пенсії
(довічне утримання) суддів КС складатиме 90% від їх зарплати. А їх зарплата
перевищуватиме 300 тис. гривень!
Не вдалося здійснити
кавалерійську атаку із проектом Закону про медреформу. Її відбили, у тому числі
й моїми зусиллями. Поки що не пройшла ідея швидкого розгляду законопроекту про
освіту без врахування внесених поправок.
Зі свого боку запропонував, серед
іншого, передбачити в законопроектах про медицину і освіту такі новели:
- розкріпити усіх керівників, які
віднесені до категорії осіб з особливо відповідальним становищем, по районних
лікарнях та поліклініках. Саме в них вони мають обслуговуватися. Заборонити їм
лікування за кордоном;
- повернути усіх дітей начальників із-за
кордону і розподілити їх на навчання в Україні: в селах, селищах і районах. І
жодним чином не в школах при посольствах у Києві.
Гадаю, що тоді пропоновані владою закони
матимуть інший зміст.
Влада, яка проголошує реформи, але не
веде діалогу з суспільством, а відповідно не йде на компроміси, оскільки
вважає, що тільки вона знає, що потрібно країні й людям, приречена на поразку.
Влада, яка декларує реформування всього і вся, не спроможна визначити
пріоритети й послідовність у роботі, не чує суспільства, є абсолютно
неефективною та безвідповідальною. Влада, яка через це орієнтується на те, щоб
переламати народ через коліно, стає проблемою для країни.
Комментариев нет:
Отправить комментарий