ВИБОРИ У МАРІУПОЛІ Й КРАСНОАРМІЙСЬКУ ТА ЇХ НАСЛІДКИ

1. Вибори відбулися і фактично всупереч владі, намагань їх не допустити. До того ж відбулися зразково-рутинно без очевидних порушень, при явці майже 37% виборців. Правда, це на 10% менше, ніж на загальних місцевих виборах 25 жовтня. Але на другому турі виборів у Києві 15 листопада цей показник склав 28%, по Україні – 34%, а Херсонщині взагалі 20,5%.

Так що зрив їх проведення 25 жовтня, демонстрація непоступливості були явно недоречними, якщо не сказати програшними.

2. Якби вибори відбулися штатно, тобто 25 жовтня, результати їх безумовно були б значно іншими. Тяганина з ними значною мірою дала зворотний ефект.

Рівно як затримання Корбана посприяло тому, щоб Філатов безпроблемно став головою Дніпропетровська. Схоже, що тепер проблеми будуть у Києва.

3. Результати цих виборів додадуть аргументів і зроблять домінуючою позицію «партії війни» у ставленні до Мінських угод. У тому числі й особливо щодо проведення виборів на територіях, непідконтрольних зараз Україні. Як приклад, наводитимуть очевидне: це буде легалізацією того, що там є.

Недовіра офіційного Києва та його намісників до жителів Сходу України тепер буде остаточно покладена в основу політики щодо регіону.

Аргумент, що сьогодні також віддаються на відкуп окремим партіям, точніше – вождям цих утворень під виглядом партій – цілі області, до відома не братиметься. Хоча б через мотивацію, що там є бодай якась система стримування та противаг.

4. Оскільки Мінськ-2 фактично не працює, тези про необхідність і безумовність виконання Мінських угод звучать за інерцією, а нові виклики перед Європою й США потребують партнерства з Росією, слід очікувати нових підходів для якнайшвидшого закриття «українського питання».

Щоб переконатися в цьому, достатньо проаналізувати викладки, оцінки й прогнози, що їх вміщують провідні західні ЗМІ.

Наведу лише бачення такої глобальної постаті З.Бжезинського в «Politico» (30.11.15):

«… Інтересам двох держав відповідає недопущення серйозного протистояння між США і Росією. Можливо, я наївний, але мені здається, що це одна з тих ситуацій, в якій ставки не дуже великі. Протягом декількох неділь прямо протилежна думка визнавалась вірною відносно конфлікту на Україні. Саме тому я тоді висловився за компроміс між нами і росіянами та за «фінляндизацію» української проблеми у питаннях безпеки. Йдеться про відмову України від вступу в НАТО при збереженні її незалежності. Сьогодні ситуація, як мені бачиться, розвивається в цьому напрямку» («Politico» (30.11.15).

До речі, це не є чимось новим. Ще в вересні цього року Майкл О'Хеннон виклав «Новий план для Європи» в статті «Як припинити війну на Україні» («The National Interest», США), в якій по суті деталізовано необхідні заходи в цьому плані.

Звісно, зазначене не означає, що Берлін і Париж припинять тиск на Київ відносно якнайшвидшої імплементації ним Мінських угод. Цілком очевидно, що будь-який варіант неминуче посилюватиме внутрішній конфлікт в Україні з огляду на суспільні настрої, розстановку сил в політикумі і владі. Питання лише в тому, у кого першими не витримають нерви.