БАЛАКУНИ НЕ МАЮТЬ СХИЛЬНОСТІ ДО ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Спостерігаючи у ВР черговий сеанс ненависті, в тому числі взаємної, цинізму, виклично зухвалої за своєю награністю поведінки і гордості від цього, остаточно переконався в такому:

- це – не гра, це сутність змісту і модель поведінки штатних представників та захисників народу;

- неправда чи напівправда (точніше – брехливість і облуда) – родове явище в українському політикумі.

Його середовище сприймає правду інакше, ніж це прийнято в цивілізованому світі. У кращому випадку проголошується лише частина правди, щоб мати свободу маневру для чергових «заходів на захист» знедолених.

Сприятливе середовище такому далеко не кращому явищу – суспільне ставлення до правди. Адже для нас повсякденністю вже стало одночасне використання різних версій правди.

Ми просто зжилися з подвійними стандартами і сприймаємо їх буденно. Одночасно живемо за декількома версіями:

- чим більше просторікують і базікають політики, що ними називається промовами, тим більше це свідчить про те, що в них відсутні схильність, бажання та навички до практичної роботи;

- судячи з усього, відчуваючи відсутність будь-яких гальм, запобіжників і застережень, політики втратили елементарне відчуття міри, а відтак вже не приховують відсутності елементарних знань і відповідальності.

У свій час британський письменник, історик та філософ шотландського походження Томас Карлейль (1795-1881) висловив чудову думку: у сфері літератури дійдуть ще до того, щоб платити  письменникам за те, що вони не писали.

Можливо, деяким нашим доморощеним глашатаям потрібно доплачувати за те, щоб вони не виступали, доводячи країну до безперервного стресу. Доплачувати з тих коштів, які рішенням коаліції ВР виділяються з бюджету на утримання партій у ВР. Тим більше, що,на моє переконання, воно є неправовим і аморальним.