Слухаючи чергові пасажі Прем’єра
Яценюка, згадав слова одного з героїв з роману Достоєвського «Бесы»: «залиште
ваш тон і візьміть людський! Заговоріть хоча б раз голосом людським».
Говорив багато
і патетично з абсолютним відривом від життєвих реалій. Ще раз переконався, що
він не знає і не хоче знати, чим живе людина. Впевнений, що після цього
самозакоханого спічу, народ відчує себе ще більш ображеним, розгубленим і
необхідно бути агресивним.
Щоб нині
відчувати себе українцем потрібно, як ніколи, бути сильним, щоб протистояти
руйнівним діям уряду. Він силоміць намагається загнати країну в європейське
завтра, як вчора заганяли в комуністичне майбутнє. Без будь-якого відчуття і
розуміння людських проблем. У Верховній Раді є законопроект про захист тварин
від жорстокого поводження. Судячи з того, що Уряд діє як уряд окупантів, а
частина міністрів є такими собі «запрошеними батьками» в українську владу,
негайно потрібен закон про захист людей від такої влади.
Тріскотня, що
звучала протягом години з парламентської трибуни, очевидно розуміється
прем’єром як діалог з суспільством.
Його немає і
не буде з цим урядом, принаймні, з двох причин:
1. Люди не
розуміють влада, вона має нульову підтримку з боку країни і суспільства. Утім,
яка може бути підтримка компрадорського уряду.
2. Європейські
декларації КМУ не співпадають з його практичними діями. Особливо в царині
чесності.
Зараз на
терезах історії доля 43 млн. громадян України і політична доля Яценюка. Що і
хто важливіше для України? Що переважить – відповідальна позиція Верховної Ради
чи угодовство коаліції в ній, яка делегувала своїх представників на чолі з
Яценюком до Уряду? КМУ – це інструмент Верховної Ради. Отже, відповідальність
за те, що країна котиться до розвалу, в першу чергу лежить на ній. Поки що
депутати займаються підлякуванням Уряду, демонструють процес. Звіту Уряду
сьогодні не було. Кругова порука діє…
На фоні таких
безвідповідальних балаканин, причому виклично-агресивних і зневажливих до всіх
і вся, людина особливо відчуває себе самотньою і абсолютно беззахисною, кинутою
напризволяще і приреченою згасати.
Схоже, в
Україні залишився лише один капітал – страждання. Це єдине, що в нас успішно
відтворюється за Уряду Яценюка. При ньому воно ніколи не конвертується в
елементарне людське життя.
Фінал години
Уряду у Верховній Раді був символічним і правильним по суті, але не за формою.
Ще трохи і про Україну будемо згадувати в минулому часі. Доборолися до самого
краю…
Комментариев нет:
Отправить комментарий